Сторінка батьків

Шановні батьки!
Пам’ятайте, що мозок дитини здатний зростати до 80% у віці до 4-ох років!
Якщо до цього віку клітини мозку не заповнені інформацією – вони атрофуються.
Зробіть все можливе, щоб не пропустити цей дуже важливий для розвитку вашої дитини вік!
Завдання дитсадка – розвиток всебічно розвиненої особистості, яскравої творчої індивідуальності, яка живе в гармонії з собою та навколишнім світом.
Відповідно до Закону України “Про дошкільну освіту” кожна дитина повинна обов’язково отримати дошкільну освіту.

        В цьому Вам допоможе  наш  заклад                     дошкільної освіти № 36 загального розвитку    Ужгородської міської ради Закарпатської області

 

Ви, шановні батьки, і ми – партнери у вихованні Ваших дітей!

Наш дитячий садок працює, щоб допомогти максимально розкрити й розвити здібності Ваших дітей, дати їм дошкільну освіту й сформувати потрібні для цього вікового періоду навички, виховати їх порядними людьми. Тут ми намагаємося створити всі умови, щоб малюки почували себе затишно й комфортно, як удома.

Просимо Вас:
1) дотримуватися режиму дня групи (приводити дитину до 9, вчасно забирати);

2)сприяти навчально-виховному процесу, співпрацюючи з вихователем в наданні дитині знань, умінь і навичок;

3)без поважних причин не пропускати ДНЗ, при відсутності дитини більше 3 днів приносити довідку від лікаря;

4)в разі хвороби або будь-якої іншої причини відсутності дитини попереджувати вихователя;

5)супроводжувати дитину до дитячого садочка, особисто передавати її вихователю, не допускати самостійного приходу дитини до групи;

6)вчасно, до 10 числа кожного місяця забезпечувати оплату за харчування дитини в установі.

 

                          Адаптація дитини до садочка

Щоб адаптувати дитину до садочка, необхідно:

 

1)Психологічно підготувати дитину до відвідування садочка. Найкраще знайомитися з дошкільним закладом ще влітку, коли є можливість багато гуляти на подвір’ї, грати в рухливі ігри.

 

2)Необхідно вводити в харчовий раціон дитини більше м’яса, сиру, фруктів.

 

3)Якщо дитина прийшла в садочок зі сльозами, не варто довго прощатися. Ваше маленьке сонечко відчує, що ви спокійні – і саме заспокоїться.

 

         4)Дитині завжди треба говорити правду.

 

5)Не лякайте дітей садочком, а перетворіть його відвідування на сімейне свято з солодощами та вітаннями.

 

                   Дитячий садок: для чого він?

         У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв’язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім’ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває  системою загальнолюдських цінностей.                                                                                     

           Група   дитячого садка має два основних джерела впливу ‐ це вихователь і самі діти. Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач. Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив  однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім’я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність. Постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки.                                                                                            

 В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня, дисципліна та здорове харчування без печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками теж належать до переваг дитячого садка.. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:

  • працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;                                 

 • працювати за інструкцією дорослого;                                                                    

 • прийняти узагальнене ім’я «діти» і реагувати на нього;                                             

  • вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо.           

Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього.

      Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

 

Ми завжди раді вас вітати у нашому садочку!

АБЕТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Виховання дітей – нелегкий і відповідальний процес. Щодня перед нами, дорослими, постає безліч різноманітних проблемі запитань, відповіді на які часом знайти дуже важко. Разом з тим варіанти виходу з багатьох складних ситуацій, хоч як це дивно, лежать на поверхні. Потрібно лише уміти їх помічати. Сподіваємось, ця абетка допоможе вам зорієнтуватися і підкаже правильне рішення. Вона складена спеціально для батьків, і в ній у простій та доступній формі відображені основні принципи виховання.

 

А – азбуку виховання повинні знати всі батьки.

Б – будьте при дітях стриманим у своїх вчинках.

В – вас запитують – уважно слухайте, дайте відповідь.

Г – говоріть з дитиною так, щоб вона вас розуміла.

Д – дайте дитині змогу проявити самостійність.

Є – єдність педагогів і сім’ї – запорука успішного виховання.

Ж – життя дитини повинно бути заповнене посильною працею.

З – знайте: основи виховання закладаються з раннього дитинства.

І – ігри – запорука здорового фізичного розвитку дитини.

К – корисно знати: любов до дитини має бути поміркованою.

Л – любов до рідного краю виховуйте з дитинства.

М – мама і мир – найдорожче для дітей.

Н – не кажіть дітям неправду.

О – одяг має бути охайним.

П – прагніть завжди чинити з дітьми справедливо.

Р – розмовляйте з дітьми часто, співайте разом.

С – стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

Т – трудитися навчайте змалку.

У – успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в сім’ї.

Ф – фізкультура повинна стати для дитини одним з улюблених занять.

Х – хай дитина завжди відчуває інтерес до себе.

Ц – цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти успіху.

Ч – частіше бувайте з дитиною на природі.

Ш – шум – ворог здоров’я дитини.

 

 

 

 

 

 

 

Аби дитина не плакала

Дитина не плакатиме! Це найбільший страх для батьків. Як реагувати на поведінку плаксіїв та полегшити розтавання з дитиною, коли залишаєте її у садочку?

 

• Реагуйте спокійно і впевнено. Навіть якщо у цей момент ваше серце крається – зберігайте спокій та не показуйте дитині власних хвилювань.

• Не говоріть голосніше, ніж дитина, та не пояснюйте їй щоразу – «Мама повернеться за дві години/п’ять хвилин». Не вживайте слів на кшталт «зараз», «сьогодні», тощо. Малюки не орієнтуються в часі, тому говоріть конкретно: «Я прийду за тобою ще до обіду», «Я заберу тебе з прогулянки». Так дитина зможе зрозуміти вас.

• Не робіть прощання тривалим – не обіймайте чи не вмовляйте дитину довго, коли вона сильно плаче. Пам’ятайте, що довше прощання, то гірше дитина звикає до того, що Ви маєте йти.

Вигадайте ритуал прощання – два поцілунки у щічки, два рукостискання, плескання у долоні. Все залежить від фантазії – Вашої та дитини. Ритуал прощання має бути швидким з дотиками, обіймами тощо.

Дотримуйтеся алгоритму дій:

прийдіть до садочка;

перевдягніть дитину;

виконайте ритуал прощання;

передайте дитину вихователеві;

ідіть;

Виконайте обіцяне: «Я обіцяла (-в) і прийшла (-в)» та наголошуйте на цьому, коли забираєте дитину із садочка.

 

• Запитайте у дитини, як минув її день у садочку. Якщо вона не відповідає – не наполягайте, адже спершу ця тема може бути ненависною для дитини. Коли малюк чимось зацікавиться в садочку, він сам залюбки усе розповідатиме вам.

• Закріплюйте у дитини думку про те, що вона вже доросла, і садок для неї – винагорода. Поясніть дитині, що у садочку весело й там вона знайде багато друзів. Тож їй сподобається ходити в садочок.

 

Усі поради мають рекомендаційний характер. Ви як батьки ліпше знаєте власну дитину, тож саме Ви знаєте, що насправдіть полегшить її адаптацію до дитячого садка. А якщо маєте страхи чи сумніви – порадьтеся з працівниками дитячого садка. Ми радо допоможемо!

Бажаємо успіху всім нам!

 

Допоможіть дитині адаптуватися

• Почніть приводити дитину до дитячого садка за два –три місяці до того як мама вийде на роботу

 

• Приводьте дитину на півтори-дві години у перші дні, бажано у час між сніданком і обідом, та не залишайте на сон і прийом їжі, адже сон і їжа найбільш стресогенні ситуації для малюка.

• Побудьте у групі разом з дитиною, якщо вона просить про це, або їй складно залишатися самій у садочку. Саме ви можете познайомити дитину з новою обстановкою й прищепити симпатію та довіру до вихователя.

• Включіть до раціону дитини вітаміни, свіжі овочі та фрукти. адже через нервове напруження у період адаптації дитини ослаблена і значною мірою схильна до захворювань.

• Вдягайте дитину на прогулянку ретельно, аби вона не спітніла і не замерзла. Обирайте одяг, який не заважатиме її рухам.

• Дозволяйте дитині брати з собою до дитячого садка улюблену іграшку, з нею малюку буде спокійніше.

• Цікавтеся поведінкою дитини у групі. Радьтеся з вихователями, практичними психологами, медичною сестрою, аби оминути ті чи ті проблеми.

• Не обговорюйте у присутності дитини проблеми, які пов’язані з дитячим садком та хвилюють вас.

Пам’ятайте, період адаптації – стрес для дитини, тому приймайте її такою, якою вона є, проявляйте якомога більше любові, терпіння ласка та уваги!

 

Пам’ятка для батькв

Коли не варто віддавати диину до дитячого садка

 

• У сім’ї з’явилося немовля, якому тепер необхідно більше уваги й у мами стало обмаль часу на його старшого брата чи сестру. Якщо за таких обставин відвести дитину до дитячого садка, вона відчуватиме себе непотрібною, вирішить, що її намагаються позбутися через те, що тепер любитимуть не її, а нового маленького члена сім’ї. Така ситуація лише ускладнить входження дитини в групу дитячого садка. Дитину можна віддавати в дитячий садок не раніше, як за півроку після народження немовляти, коли вона звикне до нього і буде впевнена, що батьки її не розлюбили.

• Батьки розлучаються. У тому, що тато йде з дому назажди, дитина вбачає свою провину: «Я погано себе поводив, не слухався, от тато мене і розлюбив». Для дитини це трагедія. А якщо й мама ще віддає її чужим тьотям у чужий дім, який має назву «дитячий садок», то для дитини це буде означати, що мама вирішила її покинути. Цей стрес дитина буде переживати дуже складно, що може позначитися на її здоров’ї. Під час і одразу після розлучення один з батьків повинен піклуватися про дитину зі значно більшою любов’ю і ласкою, ніж це було раніше, а інший – якомога частіше приходити до дитини, запевнняючи її в тому, що любить як і раніше, просто ночувати буде в ішому місці. Щойно дитина заспокоїться і звикне до такої ситуації,  а відбудеься це не раніше як через три-п’ять місяців, можна порушувати питання про дитячий садок.

• Сім’я нещодавно переїхала (менше, як один чи півтора місяці). Маштаб переміни не дуже істотний: змінили лише квартиру чи місто. Дитина має прийняти ці зміни й адаптуватися до нових стін, нових меблів, нових людей, що поруч – сусідів, дітей та ігровому майданчику в дворі; можливо, змиритися, що бабуся тепер далеко й вже не буде щодня бачитися з нею. Таке звикання відбудеться легше, оскільки мама й тато поруч, разом з дитиною, але накладати дві події: переїзд і вступ до дитячого садка не варто саме з погляду на збереження здоров’я дитини.

• Якщо за півтора або за два з половиною місяці від початку відвідування дитиною дитячого садка батьки планують відпустку, тобто вона не ходитиме до дитячого садка від двох до шести тижнів. За такої тривалої перерви адаптація починається спочатку, дитина знову має звикати до всіх особливостей дитячого садка. А тому перше входження дитини в умови закладу дитячого садка планувати після відпустки.

• Дитина нічого не вміє робити самостійно, і батьки хочуть, щоб саме вихователька навчила їхню дитину вдягатися, вмиватися, тримати ложку в руках та користуватися туалетом. Нове оточення у садочку – уже стрес для дитини, якщо при цьому дітям доводиться дещо робити самостійно, що вдома зазвичай за них робили рідні ( годували – ще й з пляшечки, одягали, взували, тощо) – у такому разі адаптаційний період у дитини може значно затягнутися, або ж протікати набагато бурхливіше.Тому краще навчити дитину всьому заздалегіть або почекати трохи з приходом до дитячого садка, надавши їй час для оволодіння необхідними побутовими вміннями. Якщо дитина й має чогось навчитися в дитячому садку, так це гри та спілкування з однолітками.

• Дитина нещодавно перенесла важке захворювання і є заслабкою. Почекайте,зміцніть здоров’я дитини. Щойно імунітет поліпшиться, можна її поступово ознайомлювати з дитячим садком.

 

 

 

 

 

 

Хвилинки безпеки

Безпека дитини передусім залежить від того, чи знає вона правила дорожнього руху і поведінки в транспортних засобах. Щоб дитина легко і швидко засвоїла ці правила, пропонуємо запровадити у родині «хвилинки безпеки». Це спосіб у цікавій формі роз’яснювати дитині правила безпечної поведінки за лічені хвилини. Проводити можна їх вдома, на майданчику, дорогою до дитячого садка чи в магазин. А організувати «хвилинки безпеки» допоможуть інформаційні матеріали «Ми-пішоходи» та «Ми і транспорт».

Розповідайте дитині основні правила під час доброзичливої та дружньої розмови. Діти обожнюють спілкування з батьками і добре засвоюють необхідні знання.

Під час прогулянок звертайте увагу дитини на світлофори, переходи, дорожні знаки. Пояснюйте, коли їдуть машини , а коли йдуть пішоходи. Намагайтеся не повчати дитину, а зацікавити її.

Якщо у родині є водій, покажіть, як «працюють» правила дорожнього руху для водія. Захоплива подорож вулицями міста на автомобілі з цікавими поясненнями батька чи матері міцно закарбовується в памֹяті дитини.

Чудовий спосіб закріпити отримані під час «хвилинок безпеки» знання – комп’ютерні ігри. Розвивальна гра з цікавим сюжетом й інтерактивною подорожжю допоможе дитині навчитись застосовувати на практиці правила дорожнього руху, вивчити основні дорожні знаки.

 

Ми – пішоходи

Інформація для батьків

• Пішоходи – це люди, які пересуваються вздовж вулиці пішки. До них прирівнюють також осіб., які ведуть велосипед.

• Найбільше вулицями і дорогами рухається саме пішоходів

• Водії, коли вони виходять з автомобілів, на деякий час стають пішоходами.

• Пішоходи мають знати правила дорожнього руху і зобов’язані їх виконувати.

Основні правила для пішоходів

• Рухатися вздовж проїзної часини слід тротуарами або пішохідними доріжками , тримаючись правого боку.

• Переходити проїзну частину слід по підземних і надземних пішохідних переходам. Якщо перехрестя регульоване – переходимо на зелене світло, переконавшись, що автомобілі встигли загальмувати і зупинитися. Якщо перехрестя нерегульоване, слід подивитися спочатку наліво, потім направо і переконавшись, що поблизу транспорту немає – переходити дорогу.

• Рухатися попереходу слід не зупиняючись, не зважаючи іншим пішоходам, тримаючись правої сторони . Маленькі діти під час переходу вулиці триматись за руку дорослого.

• Перед виходом на проїзну на частиину з-за транспортних засобів, що стоять, слід переконатись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Не можна!

• раптово виходити, вибігати на проїзну частину, зокрема і на пішохідний перехід;

• виходити на проїзну частину дітям дошкільного віку без нагляду дорослих;

• розштовхувати перехожих, поспішаючи до транспортного засобу;

• грати на проїзній частині чи поруч з нею;

• виходити на дорогу із-за транспорту, що стоїть вздовж дороги.

Запитання для дитини:

• Як називають людей, які йдуть уздовж вулиці?

• Для кого призначений тротуар?

• З якої сторони тротуарах можна йти? Чому7

• Де пішоходи можуть переходити вулицю? Як?

• На який сигнал світлофора слід переходити проїзну частину?

• Чи можна виходити на проїздну частину дітям дошкільного віку без нагляду дорослих?

• Чи можна вибігати перед транспортним засобом?

• Чи можна грати поруч з проїздною частиною чи на ній?

Ми транспорт

Інформація для батьків

• Транспортом ми називаємо засоби для перевезення вантажів і пасажирів

• Транспорт буває водний, повітряний. наземний (залізничий, автомобільний).

• Легкові автомобілі, автобуси, тролейбуси, трамваї бачимо на вулицях. Ми переходимо через дороги , по яких вони їдуть та пересуваємося в них.

• Людей, які їдуть у транспортних засобах, називають пасажирами.

Правила для пасажирів:

• Чекати на транспортні засоби слід на посадових майданчиках чи тротуарах. Не можна стояти на краю тротуару, щоб не потрапити під колесо.

• Заходити до транспортного засобу й виходити з нього можна лише після того, як він повністю зупиниться.

• Заходити в транспортний засіб слід через задні двері, дотримуючись черги: трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль, автобус – позаду.

• Слід поступатися місцем людям старшого і похилого віку. Хлопчики поступаються місцем жінкам і дівчаткам.

Не можна!

• голосно розмовляти, махати руками, ставити на сидіння ногами, їсти морозиво, пиріжки тощо.

• торкатися дверей транспортного засобу під час руху.

• вставати з місця й ходити по салону транспортного засобу під час руху.

• висувати голову або руку з вікна, щоб не отримати травм від зустрічних транспортних засобів.

• розмовляти і відволікати водія під час руху.

Запитання для дитини:

• Які види транспорту ти знаєш?

• Де слід очікувати маршрутні транспортні засоби?

• Чому не можна стояти на краю тротуару, коли очікуєш транспортний засіб?

• Чи можна розмовляти з водієм під час руху?

• Чи дозволено ходити по транспортному засобу, коли він їде?

• Чи можна в транспортному засобі голосно розмовляти, кричати, махати руками, їсти морозиво?

• Чи можна висовуватися у вікно чи виставляти руки?

• Чи можна чіпати двері транспортного засобу під час руху?

          Пам’ятка для батьків 

щодо формування у старших дошкільників позитивного ставлення до школи

 

• Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності. Мова гри зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними у розвивальні ігри («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п’ять назв квітів, посуду, меблів…» тощо).

• Дотримуйтеся систематичності знань: 10-15хвилин щодня можуть дати ліпший результат, аніж година-дві на вихідних.

• Оцінюйте успіхи дітей, а в разі невдач – підбадьорюйте («Давай спробуємо разом…», «Я впевнена – все вийде», «Ліпше буде зробти так» (показ, пояснення).

• Стежити за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому, якщо вам не хочеться гратися в якусь гру або ви погано почуваєтеся, ліпше відкладіть заняття. З поганим настроєм або надсилу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для них, і для вас.

 

• Відвідайте із дітьми школу, де вони навчатимуться, покажіть їм, де роздягальня, їдальня, туалет.

• Розповідайте дітям про розпорядок дня у школі, про те, що роблять під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У цьому також може допомогти гра «в школу», завдяки якій діти створюють певний образ як школи, так і поведінки в ній.

• Поділитися власним досвідом шкільного життя, звісно, якщо він позитивний («Коли я уперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім учитель нам показав, розповів…»), розкажіть про смішний випадок на уроці тощо.

• Читайте дітям твори про школу, школярів, учителів.

• Формуйте в дітей об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але й не залякуючи майбутніх школярів, адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає.