Про адаптацію дитини

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО УМОВ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Адаптацiя (з лат. «пристосування») – це вроджена реакція організму пристосовуватися до нових умов життя. Людина за своє життя проходить велику кількість адаптацій. Це і адаптація дітей до ЗДО, далі до школи, до ВУЗу, до першого і наступних місць роботи.

Для дитини дитячий садок є новим, ще не відомим простором із новим оточенням і стосунками. Адаптація – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.

Прихід до дитячого садка – подія, якої з нетерпінням і острахом чекають батьки і діти. Зміна оточення, режиму є складним випробуванням навіть для дорослої людини. Адаптація в одних випадках проходить легко, в інших – болісно, тривожно і може навіть вплинути на стан здоров’я людини.

Труднощі, яких зазнають дiти в перiод адаптацiї до дитячого закладу викликають цiлу низку негативних змiн у їхньому емоцiйному станi, поведiнцi, станi здоров’я. Вiдмiчається порушення емоцiйного стану (переважають сум, туга, страх, збентеженiстъ або загальмованiсть, тривожнiсть), спостерiгаються зниження мовної та iгрової активностi дiтей, порушення сну, зниження апетиту.

Ступені та характер пристосування дітей до умов дошкільного закладу

Адаптація, або пристосування організму до нових умов, включає широкий спектр індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків та низки життєвих обставин.

Для малюка дитячий садок – це новий, ще невідомий простір, нове оточення і нові стосунки; потрапивши сюди, дитина змушена до всього пристосовуватися. Для того, щоб сформувалися механізми саморегуляції, які дозволяють малюку пристосуватися до нових умов, дитині потрібно відчувати себе захищеною.

Є різні думки з приводу того, в якому віці дитині краще починати відвідувати ДНЗ. Оптимальний вік початку відвідування дитячого садка – 2-3 роки. Як правило, це пов’язано з тим, що діти, яким ще не виповнилося двох років, не вміють самостійно користуватися ложкою, одягатися, користуватися туалетом тощо. до того ж вони у дитсадку частіше хворіють, адже що молодша дитина, то слабша її імунна система. Саме у 2-3 роки збільшується витривалість клітин кори головного мозку та здатність до концентрації нервового збудження. Тому малюк у цьому віці вже може довше зосереджуватися на одному виді діяльності (завданні або грі) і менше стомлюється, готовий бути бадьорим і активним усі 5 – 6 годин, до й після денного сну. В цьому віці в малюка вже є потреба й можливість присвятити цей час спілкуванню не тільки з батьками, але й з іншими дорослими людьми або дітьми.

За спостереженнями науковців, найбільш критичний вік для адаптації – від 9-10 місяців до 1 року 6 місяців і від 3 до 3,5 років.

У процесі адаптації дитини до умов ЗДО виокремлюють кілька основних етапів.

На першому етапі майже у всіх дітей спостерігаються ознаки нестабільності в емоційній сфері, психологічний дискомфорт. Мабуть немає жодного малюка, який не страждав би через розлуку з рідними. Діти відмовляються від спілкування, іграшок, хворобливо реагують на розставання з батьками – плачуть, розлучаючись і зустрічаючись із ними. У групі поводяться неспокійно, часто вередують, постійно запитують про маму (тата), просяться додому, можуть відмовлятися від їжі; буває так, що дитину нічим не можна заспокоїти. Заняття і групові ігри, організовані вихователем, дітей не цікавлять, вони не зауважують яскравих іграшок, які знаходяться в групі, віддаючи перевагу своїй улюбленій іграшці, принесеній з дому. До однолітків і вихователя ставляться байдуже або стороняться їх.

На другому етапі діти з безлічі незнайомих дорослих виділяють для себе вихователя. Вони починають реагувати на ласку і пропозиції погратися, звертаються до нього за допомогою і підтримкою, якщо виникають труднощі при виконанні режимних процедур або коли щось не виходить. Малюки хочуть, щоб вихователь їх утішив, коли вони сумують за домівкою і за батьками: діти прагнуть постійного фізичного контакту, хочуть отримувати увагу й ласку, позитивну оцінку своєї діяльності, впевненість у тому, що батьки все-таки прийдуть. Дитина може постійно ходити за вихователем, який підбадьорює дитину, запевняє її, що батьки обов’язково прийдуть, залучає малюка до своїх справ – просить допомогти прибрати іграшки або принести книжку, щоб почитати її з іншими дітьми. Як правило, діти охоче виконують такі прохання.

На третьому етапі діти починають користуватися іграшками, що є у групі, досліджувати незнайомі предмети й навколишнє оточення. Малюки активно привертають увагу вихователя, прагнуть залучити його до своєї діяльності, якщо виникають труднощі під час гри, звертаються за допомогою, відгукуються на пропозиції погратися разом. На даному етапі діти включаються у групові рухливі ігри й заняття.

На останньому етапі малюки починають цікавитися іншими дітьми, потребують спілкування з ними, прагнуть привернути до себе увагу товаришів, утримати її, посміхаються при зустрічі з ровесниками, заглядають в очі, пропонують іграшки. Діти починають гратися з однолітками, емоційно висловлюються, кривляються, наслідують інших. З’являються вибіркові симпатії до певних дітей. Малюки починають помічати смуток, радість інших дітей, емоційно співпереживають, якщо комусь боляче.

Зазначені періоди адаптації проходять усі, хто прийшов у дитячий садок, але тривалість етапів у кожного інша. Дитина може швидко й безболісно адаптуватися до ДНЗ, а може надовго зупинитися на певному етапі.

Залежно від тривалості адаптаційного періоду та поведінки дитини виділяють різні ступені адаптації малюка до дошкільного закладу.

Легка (фізіологічна, природна) адаптація – поведінка дитини нормалізується протягом 10 – 15 днів. Дитина вливається в новий колектив безболісно, їй там комфортно, вона не влаштовує істерик, коли йде в дитячий садок. Такі діти, як правило, рідко хворіють, хоча в період адаптації «зриви» все ж таки можливі.

Середня адаптація – поведінка дитини нормалізується протягом 15 – 30 днів. Малюк худне, хворіє, але не важко, без ускладнень; більш-менш терпляче переносить «походи» у дитячий садок, може інколи недовго поплакати. Як правило, у цей час захворювань уникнути не вдається.

Важка патологічна адаптація – триває від 2 місяців і більше. У цей період у дитини спостерігаються погіршення апетиту, аж до повної відмови від їжі, порушення сну і сечовипускання, різкі перепади настрою, часті зриви і вередування. Крім того малюк дуже часто хворіє (хвороба нерідко пов’язана з небажанням дитини йти в дитячий садок). Такі діти в колективі почувають себе невпевнено, майже ні з ким не граються.

Психологи вказують на такий парадокс: чим раніше дитина почне відвідувати дошкільну установу, тим більш товариською вона буде настроєна надалі. Соціально-психологічна адаптація до дитячого садка у дітей відбувається не однаково.

Характер та тривалість адаптаційного періоду залежить від таких факторів:

вік дитини (найважче адаптуються діти віком від 10 – 11 місяців до двох років; після двох років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);
стан здоров’я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена для свого віку дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);
індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи – холерики адаптуються швидше, флегматики – повільніше, у них важка адаптація);
рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);
досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).
сформованість умінь і навичок самообслуговування;
характер батьківської опіки та ступінь прив’язаності до батьків.

Виділяють три групи дітей за характером пристосування до нових умов:

Перша група – ті, для кого процес адаптації проходить легко і безболісно. Ці діти цікавляться іграшками й діяльністю, комунікабельні, самостійні, врівноважені.
Друга група – малюки, які адаптуються повільніше й важче. Їх поведінка характеризується нестабільністю. Періоди зацікавлення грою змінюються періодами байдужості, вередування. Їм бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей. Навички гри та спілкування у таких малюків розвинені недостатньо. Ці діти часто бувають малоініціативними, менш самостійними, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків спостерігається нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, розважливі звертання змінюються окриками, погрозами або послабленням вимогливості, неувагою.
Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового середовища. Як правило, вони несамостійні, неконтактні, швидко втомлюються. Ігрові навички у них несформовані. Такі діти часто стикаються з проявами авторитарності, жорстокості або, навпаки, зайвого лібералізму з боку дорослих, що спричиняє острах, недовіру до вихователя чи повне ігнорування його й інших дітей. Сон, апетит у таких дітей часто бувають погані. Їм притаманна висока захворюваність, яка ще більше уповільнює звикання до нового оточення і нових вимог.

Процес адаптації дитини до дитячого садка, має кілька основних етапів:

«Шторм» – у відповідь на комплекс нових впливів усі системи організму дитини відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням. Підвищується збудливість, тривожність, можливе збільшення агресивності або заглиблення у себе. Погані сон, апетит, настрій. Фізіологічна і психологічна «буря» триває від 2-3 днів до 1-2 місяців (в окремих дітей).
«Шторм ущухає» – період нестабільного пристосування, коли дитячий організм шукає оптимальні варіанти реакції на зовнішні впливи. Малюк продовжує придивлятися до нового оточення, робить спроби долучатися до спільної діяльності, стає більш активним, зацікавленим, урівноваженим. Цей період триваліший, ніж перший, – від 1 тижня до 2-3 місяців.
«Штиль» – період відносно сталого пристосування. Організм знаходить найбільш сприятливі варіанти реагування на нові умови життя, режим дня, спілкування. Дитина починає активно засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, брати реальну участь у заняттях. Зменшується захворюваність, стабілізується сон, апетит, настрій. Цей період триває від 2-3 тижнів до півроку.
Створення передумов успішної адаптації дитини до ДНЗ

Дитячий садок – новий період в житті дитини. Для малюка це, перш за все, перший досвід колективного спілкування. Нове оточення та незнайомих людей не всі діти сприймать відразу і без проблем. Більшість з них реагують на дитячий садок плачем. Одні легко входять в групу, але плачуть увечері вдома, інші – погоджуються йти в дитячий садок зранку, а перед входом до групи починають вередувати і плакати. Чим старша дитина, тим швидше вона здатна адаптуватися.

Перші кроки дитини в дитячому садку, як правило, непрості. Початок відвідування дошкільного навчального закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, – а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування. Звикання до дитячого садка найчастіше супроводжується порушенням емоційного стану дошкільника, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюваності.

З приходом дитини в дошкільний заклад в її житті відбуваються великі зміни, які не завжди радісні й бажані для малюка. У дитячому садку суворіший режим дня, відсутність батьків протягом 9 і більше годин, нові вимоги до поведінки, постійний контакт з однолітками, нове приміщення, що таїть у собі багато невідомого, а значить, і небезпечного, інший стиль спілкування. Всі ці зміни обрушуються на дитину одночасно, створюючи для неї стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій, таким, як капризи, страхи, відмова від їжі, часті хвороби, психічна регресія і т.д.

Процес адаптації дитини до дитячого садка досить часто виявляється для неї драматичною подією, яка зачіпає всі сфери її життєдіяльності. Причини цьому зрозумілі: вона опинилася в нових соціальних умовах, стикається зі зміною звичного розкладу та способу життя, з необхідністю прийняття свого нового соціального статусу. Саме в цей час спостерігається численні прояви неадекватної поведінки, непорозуміння з людьми, які поряд, різні захворювання. Завдяки спільним узгодженим діям вихователів та батьків можна значно скоротити процес звикання дитини до свого перебування в дитячому садку й зробити його менш хворобливим.

Зміна звичних умов життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2-3 років стає досить усталеними. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово – психічне напруження, яке не завжди проходить без ускладнень, а в деяких дітей супроводжується важким емоційним перевантаженням. У дітей у період адаптації можуть порушуватись сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуються раніше набуті позитивні навички. Залежно від зазначених факторів адаптація дитини до умов дошкільного закладу може проходити по-різному.

Причинами важкої адаптації до умов дошкільного закладу можуть бути:

Несформованість позитивної установки на відвідування дошкільного закладу (буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає). Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування щодо майбутніх змін. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що дитина має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення малюк починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ДНЗ. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим садком.
Несформованість навичок самообслуговування. Інколи батьки, бажаючи заощадити час, поспішають нагодувати, одягнути малюка, сповільнюючи таким чином формування в дитини необхідних практичних вмінь і навичок. Такі діти, потрапляючи до дитячого закладу, почувають себе безпорадними та самотніми , бо не мають навичок самообслуговування.
Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з’являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати.
Відчуття дискомфорту, якщо режим удома і в садочку кардинально відмінний у часі та послідовності.

Умови забезпечення процесу адаптації дітей до відвідування дитячого садка:

Поступове вироблення в дитини звички дотримуватися певного режиму дня.
Формування навичок самообслуговування (вміння самостійно їсти, вдягатися, складати іграшки, одяг тощо).
Розвиток ігрових навичок, навичок спілкування. Поступове розширення кола знайомств малюка.
Організація позитивного емоційного спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка
Обладнання групової кімнати має передбачати можливість здійснення індивідуальних ігор, занять, задовольняти прагнення дитини побути самій або на одинці з вихователем.
Забезпечення міжвікового спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до нового побуту.
Забезпечення змістовної діяльності малюків з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини та її вікових можливостей.
Психолого-педагогічна просвіта батьків з питань полегшення адаптації до дитячого садка. Індивідуальні бесіди, консультації.
Поступове збільшення тривалості перебування дитини у дитячому садку (спочатку – тільки прогулянка, гра; потім – прогулянка, гра, обід; через кілька днів –прогулянка, обід, сон).
Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до дитячого садка (не тільки мама, а й тато, сестра, дідусь, бабуся – це полегшує прощання).
Проведення спеціальних ігрових комплексів, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності, страхів.

Завдяки забезпеченню цих та інших умов у дітей – новачків досить швидко відновлюється сон, апетит. Щоправда, тривалішим буває процес нормалізування емоційної сфери дитини, яка і повинна стати предметом особливої турботи психолога, вихователів та батьків. Адекватна поведінка, зацікавленість у спілкуванні з дорослими та дітьми, активна участь у заняттях та іграх, бадьорий настрій і є основними показниками соціально-психологічної адаптації дитини до умов дитячого садка.

Допоможіть дитині адаптуватися

Почніть приводити дитину до дитячого садка за два –три місяці до того як мама вийде на роботу

Приводьте дитину на півтори-дві години у перші дні, бажано у час між сніданком і обідом, та не залишайте на сон і прийом їжі, адже сон і їжа найбільш стресогенні ситуації для малюка.

Побудьте у групі разом з дитиною, якщо вона просить про це, або їй складно залишатися самій у садочку. Саме ви можете познайомити дитину з новою обстановкою й прищепити симпатію та довіру до вихователя.

Включіть до раціону дитини вітаміни, свіжі овочі та фрукти. адже через нервове напруження у період адаптації дитини ослаблена і значною мірою схильна до захворювань.

Вдягайте дитину на прогулянку ретельно, аби вона не спітніла і не замерзла. Обирайте одяг, який не заважатиме її рухам.

Дозволяйте дитині брати з собою до дитячого садка улюблену іграшку, з нею малюку буде спокійніше.

Цікавтеся поведінкою дитини у групі. Радьтеся з вихователями, практичними психологами, медичною сестрою, аби оминути ті чи ті проблеми.

Не обговорюйте у присутності дитини проблеми, які пов’язані з дитячим садком та хвилюють вас.

Пам’ятайте, період адаптації – стрес для дитини, тому приймайте її такою, якою вона є, проявляйте якомога більше любові, терпіння ласка та уваги!

Пам’ятка для батьків

Коли не варто віддавати дитину до дитячого садка

У сім’ї з’явилося немовля, якому тепер необхідно більше уваги й у мами стало обмаль часу на його старшого брата чи сестру. Якщо за таких обставин відвести дитину до дитячого садка, вона відчуватиме себе непотрібною, вирішить, що її намагаються позбутися через те, що тепер любитимуть не її, а нового маленького члена сім’ї. Така ситуація лише ускладнить входження дитини в групу дитячого садка. Дитину можна віддавати в дитячий садок не раніше, як за півроку після народження немовляти, коли вона звикне до нього і буде впевнена, що батьки її не розлюбили.

Батьки розлучаються. У тому, що тато йде з дому назажди, дитина вбачає свою провину: «Я погано себе поводив, не слухався, от тато мене і розлюбив». Для дитини це трагедія. А якщо й мама ще віддає її чужим тьотям у чужий дім, який має назву «дитячий садок», то для дитини це буде означати, що мама вирішила її покинути. Цей стрес дитина буде переживати дуже складно, що може позначитися на її здоров’ї. Під час і одразу після розлучення один з батьків повинен піклуватися про дитину зі значно більшою любов’ю і ласкою, ніж це було раніше, а інший – якомога частіше приходити до дитини, запевнняючи її в тому, що любить як і раніше, просто ночувати буде в ішому місці. Щойно дитина заспокоїться і звикне до такої ситуації, а відбудеься це не раніше як через три-п’ять місяців, можна порушувати питання про дитячий садок.

Сім’я нещодавно переїхала (менше, як один чи півтора місяці). Маштаб переміни не дуже істотний: змінили лише квартиру чи місто. Дитина має прийняти ці зміни й адаптуватися до нових стін, нових меблів, нових людей, що поруч – сусідів, дітей та ігровому майданчику в дворі; можливо, змиритися, що бабуся тепер далеко й вже не буде щодня бачитися з нею. Таке звикання відбудеться легше, оскільки мама й тато поруч, разом з дитиною, але накладати дві події: переїзд і вступ до дитячого садка не варто саме з погляду на збереження здоров’я дитини.

Якщо за півтора або за два з половиною місяці від початку відвідування дитиною дитячого садка батьки планують відпустку, тобто вона не ходитиме до дитячого садка від двох до шести тижнів. За такої тривалої перерви адаптація починається спочатку, дитина знову має звикати до всіх особливостей дитячого садка. А тому перше входження дитини в умови закладу дитячого садка планувати після відпустки.

Дитина нічого не вміє робити самостійно, і батьки хочуть, щоб саме вихователька навчила їхню дитину вдягатися, вмиватися, тримати ложку в руках та користуватися туалетом. Нове оточення у садочку – уже стрес для дитини, якщо при цьому дітям доводиться дещо робити самостійно, що вдома зазвичай за них робили рідні ( годували – ще й з пляшечки, одягали, взували, тощо) – у такому разі адаптаційний період у дитини може значно затягнутися, або ж протікати набагато бурхливіше.Тому краще навчити дитину всьому заздалегіть або почекати трохи з приходом до дитячого садка, надавши їй час для оволодіння необхідними побутовими вміннями. Якщо дитина й має чогось навчитися в дитячому садку, так це гри та спілкування з однолітками.

Дитина нещодавно перенесла важке захворювання і є заслабкою. Почекайте,зміцніть здоров’я дитини. Щойно імунітет поліпшиться, можна її поступово ознайомлювати з дитячим садком.